Ти не кохаєш мене,
ти не шукаєш імен
цим стосункам химерним.
Мої порожні склянки,
твої відмови п’янкі,
і ти до мене не вернеш.
Ми знаєм ціну брехні,
ти викладаєш мені
курс обміну снів на правду.
Де той замріяний час
і наш наївний звичай
вживати слово «назавжди».
Кину смуток,
щоб диво створить.
Я хочу бути
кимось твоїм.
Любов лишає крім сліз
старі фотокартки і злість,
а ще ніжність і щирість.
Любов лишає надію -
коли підем на двобій,
зможем вижити ще раз.
Кину смуток,
щоб диво створить.
Я хочу бути
кимось твоїм.
Диво створить
© Copyright: Александр Маринич, 2011
Свидетельство о публикации №111060900664
Свидетельство о публикации №111060900664
Рецензии