…Я не пишу про почуття свої,
бо триголове серце вмерзло в кригу.
Приходив Данте, змерз, тож у краї
пішов тепліші, де нємає снігу.
Забрав з собою блиску сонця мить,
і запах свіжоспеченого хліба,
і масло поетичне, щоб мастить
душі моєї іржавілі триби.
А я лишивсь, неначе Архімед,
в басейні. Не з водою, а із льодом.
І липне лід до вуст, та ж він – не мед,
тож слів палких лід гасить насолоду…
2011
Чернетка
Приходив Данте
© Copyright: Александр Зубрий, 2011
Свидетельство о публикации №111060903457
Свидетельство о публикации №111060903457
Рецензии