до зiр ми дiстаeмось уночi
Рукою думки чи у снах дитячих.
Та полишаємо сліди, йдучи,
І світ собою можемо означить.
Та тільки возвеличиться нам вись
Стозора у окресленнях всевоза,
Тоді і не згадаємо, колись
Чому лили під зорями ми сльози.
Свидетельство о публикации №111060902777