У злетi душ...

Людмила Дзвонок
У злеті душ… У злеті душ
Кохання нашого не руш,
Вчас зупинись і помовчи,
Посидь тихенько, не кричи.

Слова твої, як тягарі,
Вони не з серця, не твої.
Образа? Розпач? Жаль до себе?
Ти очі підведи до неба.

Вдивися в тую далечінь,
Спокійно стане. Відпочинь.
А потім усміхнися, люба,
Ти в мене жіночка негруба.
                08.06.2011

Картинка с Яндекса


© Copyright: Людмила Дзвонок, 2011
Свидетельство о публикации №111060801687
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Людмила Дзвонок
Рецензии
Написать рецензию
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Людмила Дзвонок