Без назви

Ви пишете,що настільки ніжні,
Аж не бачити б вас,і не знати.
І ваші сердешні,загублені пісні
Заганяють вас за ці грати.
Чи вам самим ще не обридло
Губитись в світах Інтернету,
Коли ж ви читали натхненно
Вже не книгу,хоча би газету?
Вам здається,що в ваших цитатах
Про картинне,незвичне життя
Що ви старанно збираєте в чатах
Всі ввижають і ваше суття.
І натягаєте вже так зосереджено
Немов дешеві малі рукавиці
Лаври анорексички,яку вже давно
Чекають лікарні і психбольниці.
Кожна з вас така вся ранима,
Що торкнись-захлинеться сльозами.
Ти не дівчина,не незграбна картина
Щось безформене,тінь між роками.
Як багато пародій, як ви,
Всі самотньо ридають,безликі.
І пишуть щось там про мости
Оригінальність і жорстокість у світі.
Картинно п*яніють вином і ховають
Під обгортки страждань і любові
Підліткову дур,свою совість та пам*ять
І алкоголізм,вже закладений кров*ю.
Ваші мізки,ванільно-прокурені, 
Вже нездатні вам прислужити.
Ви-дань часу,моді і повені,
Інтернет-мандрівниці,знедолені діти.