insomnia

Я ненавиджу писати вірші, та й, дійсно, зовсім не вмію. 
І навіщо вдиратись у замкнені двері - не розумію. 
Ліпше б не сиділа, терзаючи змучену думкою риму, 
А, незнаю, поприбирала б. Корисно, та й думки відлинуть. 
Але ні. З упертістю п"яного кондуктора чи приміського касира, 
Намагаюсь щось з себе винести, ще й бажано щиро. 
І інколи привижається, що навіть потроху виходить. 
Але це так, нікчемно кволі потуги, до добра не доводять. 
Тим не менше, коли вже взялася, то напевно завершу. 
Я сідала писати без жодних ідей, десь коло опів на першу. 
І ось, в результаті, час від часу споглядаючи білі шпалери, 
Створюю щось віддалено схоже на "вірш" без думки, без змісту
та навіть манери.


Рецензии