2. Вовченята... Пер. Анна Дудка

Самець. До вовченят. До лігва. Поспішає.
Пройтися б по слідах. Та майже сил немає.
Десь мають бути тут, зробити б вірний крок..

В гущавині беріз. В завалах деревини.
Схиляюсь до землі, спадаю на коліна:
Ось на травинці злам, припіднятий листок…

Вслухаюся. Десь поряд тихий шерхіт.
Невидима – за стовбуром – ховається
Повітря втягує, обнюхать намагається.
Сопе вовчиця – ледь за кілька метрів.

Німіють пальці, стискують ножа…
Стихають кроки вдалині у лісі…
Під вільхою у лігвищі лежать
Вовчата – сірі, з полиском. Поліські.


Переклад Анна Дудка http://www.stihi.ru/2011/06/19/4786

Волчата

Самец. К волчатам. К логову. Спешит.
Пройтись бы по следам. Но кто их освежит.
Должны быть где-то здесь, клок шерсти потерял.

В густом березняке валежника завал.
Склоняюсь до земли, я на колени стал:
Вот сорвана трава, листок в траве застрял.

Прислушиваюсь. Шорох рядом где-то.
Невидима - застыла привидением
И втягивает дух, борясь с волнением.
Сопит волчица – может, в двух-трех метрах.

Немеют пальцы, ножик зажимая.
Шаги стихают в далеке сонливом.
Там под ольхою волка ожидают
Волчата - серые, полесские, с отливом.