І біль мине, і самота мине -
Своїм коханням урятуй мене!
Я стільки літ ішов тобі навстріч
В облудний день, у горобину ніч.
Йшов крізь терни, пустелі сиві, сніг,
Ішов до тебе навіть уві сні.
І не спинявсь, а стільки було зваб...
Лиш інколи тебе тихенько звав -
Піснями озивались солов'ї.
Ти ж не зважала на слова мої,
Хотіла чути іншого тоді...
Спливли літа по молодій воді.
Яка безжальна в почуттях зима!
Залишилася з донькою, сама.
А я до тебе все іду, іду
На радість, а хтось скаже, на біду.
Одне лиш знаю: самота мине,
Тебе врятую або ти - мене.
I бiль мине, i самота мине...
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2011
Свидетельство о публикации №111060504272
Свидетельство о публикации №111060504272
Рецензии
Все,що прочитала - якесь притаманне мені, якесь бентежне все, наче, своє.Знаходжу багато,що переплітається із моїм.Було приємно у Вас.
Творчого злету, всіляких доброт та чеснот цього світу!
Ольга Прудиус 01.08.2011 20:11 • Заявить о нарушении
Творчого злету, всіляких доброт та чеснот цього світу!
Ольга Прудиус 01.08.2011 20:11 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.