Все вирiшать за нас

Ти вибираєш як піти,
          щоб було швидко та красиво.
Ножеві лезо нагостри
             й бери до рук його сміливо.
А може петлю й в океан,
              там риби смачно поснідають
Бо кров захляпає диван,
                без тебе й так вони літають,
Над хвИлею, скажЕні птАхи…
   … це вони - собі самі господарі…
Їм ні прописки а ні шлюбу,
    Ні гордості, а ні пихи,
      У височі ширять їм любо…
Хоча не встати й не піти.
 
Можливо новий револьвер,
                навіщо він, як не стрілять?
Щоб заспокоїтись тепер,
               На щоглі  сонцем засіять,
Як бочка з порохом злетить
    У височінь…. Без крил та страху
Над вами швидко пролетить,
     Меч мимо вух і кров на плаху.

Піти з життя не хитра річ
    Залишивши усе для інших.
Вогнем пала кохання піч
   Не запалає вона більше.
Війна зі смертю: ви – здалися:
          усе на кон, чорт забирай!
Хто до останніх сил дивився,
Можливо і побачить рай.

Чи ми самі?
        А може нами….
Хто думки мої наздогнав?
Чи живемо,
     А чи вві сні?
Хто рух цей нам життям назвав?


Моєму татові присвячується…          Поет ХХ сторіччя 05 06 2011