А. Блок. Незнакомка. На украинском языке

(Перекладено на українську з О.Блока)

Незнайомка

У вечори над ресторанами
Повітря дике і глухе,
І править окриками п’яними
Маріння тлінне весняне.

Десь там, у куряві провулочній,
Попри нудот заміських дач,
Золотиться ледь крендель в булочній,
Й розноситься дитячий плач.

І кожний вечір, за шлагбаумами,
Заломлюючи котелки,
Серед канав гуляють з дамами
Чепуруни й плетуть байки.

З озер - скрип весловий озвучений,
Й жіночий роздається виск,
А в небі до всього приучений,
Безтямно викривиться диск.

І кожний вечір друг одвічний мій
У мене в склянці бути змушений,
Вологою терпкою вінчаний,
Як я, приборканий й оглушений.

А поруч, за сусіднім столиком,
Лакеї сонні  в ряд стирчать,
І п’яниці  з очами кроликів
“ In vino veritas!” кричать.

І кожний вечір, в час назначений,
( Чи тільки сниться це мені? ),
Дівочий стан, в шовки охоплений,
Пливе в туманному вікні.

Повільно перейде між п’яними,
Все без супутників, одна,
Духами дихає й туманами,
Вона сідає край вікна.

І віють древніми повір’ями
Її тонкі тугі шовки,
Й капелюшок з жалобним пір’ячком,
І кільця з вузької руки.

У дивну близькість я закований,
Дивлюсь за темну ту вуаль,
І бачу берег зачарований,
І зачаровану  більш даль.

З глухими таїнами злучений,
Чужого сонця страж давно,
Душі моєї в згинах змушений
І я впиватися вином.

І пір’я страуса – похилені –
В моєму мозкові пливуть,
Й бездонні очі, ті, підсинені,
На дальнім березі цвітуть.

І скарб в моїй душі знаходиться,
І ключ довірили мені!
І справді, п’яне ти чудовисько!
Я знаю: істина в вині.