небо навколішки.
падаєм вгору.
намалюємо море зеленого
кольору.
заглянемо в очі долі.
смертю до смерті випалим шкіру.
викривши власні гріхи,
до обіду.
годинник ламається щохвилини.
нині літо.
спека ламає стереотипи.
*************************
рипатись годі.
ми вже в розплаті
й розпатлані.
й розіп*яті
напевно вп*яте
за цей рік.
наразі в очікуванні
шостого пришестя
чи пошесті чеснот,
які нагадують старих шльондр.
**********************************
а потім якогось біса
ми зліпимо з глини
диво й розпишемо
його в кольори веселки.
до того часу, як висохне
залишимо все і підемо.
зійде сонце чи може
місяць. а може й зорі.
а потім знайдемо сенс буття.
або сховаємо майбуття
в сірникові коробки.
04. 06. 11
© Copyright: Алла Паранойя, 2011
Свидетельство о публикации №111060407384
Свидетельство о публикации №111060407384
Рецензии