У кутку мостилося дiвча,
На старiй i у дiрках ряднинi,
Безпорадна,як мале курча,
Без тепленького гнiзда i без родини.
Не легка дiсталася їй доля,
Нiкому розповiсти про бiль,
Нескiнченна праця i неволя,
Вiдпочити не було зусиль.
З ранку жала жито з крiпаками,
До вечерi посуд натирала,
I безсилими,дитячими руками,
Панську доньку серед ночи колихала.
А коли був час трохи поспати,
Бiдна плакала сховавшись пiд ряднину,
Пам ятаючи свою померлу мати,
Що залишила маленьку сиротину.
I знесилена безжальними думками,
Засинала iз сльозами на очах,
Вiдчуваючи,як теплими руками,
Гладила матуся по плечах...
Сирiтка
© Copyright: Шарун Оксана, 2011
Свидетельство о публикации №111060403409
Свидетельство о публикации №111060403409
Рецензии