Аквареллю по Мокрому

Крізь товщу часу  несуть потоки світла вже мертві зорі.
Бо так,
бо простір,
бо час...
У теплім морі що ніч, то більше життя буяє.
У сні ростеться, плететься доля мов та квасоля
чи паничі по тину...

Я не покину тебе, мій Друже.
Ми сядем разом у потяг, який домчить до Океану.
На кручі станем, у низ поглянем, знайдемо стежку,
сплетемо пальці щоб слухать хвилі єдиним серцем...


Рецензии
…я ніколи не бачила океан,
та мені видається,
що він світиться ізсередини, як нічник у моїй кімнаті –
повільно й притишено пульсує серце кита,
що співає довгу та дивну сагу
про русалок зеленокосих,
розгрібаючи плавцями густі води снів кисільних…

…я ніколи не пливла на спині,
хоч люди і кажуть, що це – найлегше,
треба лише повірити,
треба лише довіритись –
водам, тобі, собі,
чайкам, що наді мною,
рибам, що піді мною,
Богу, що у мені…

Ганна Осадко   03.06.2011 18:30     Заявить о нарушении
лягай на спину, довірся морю!
хай серце лине туди, де кпини
не долітають...
хай доля буде тобі щаслива
ти прагла щастя?
воно - в тобі!

Валео Лученко   06.06.2011 12:18   Заявить о нарушении