Нема в душі уже провалля,
Воно закрилося давно.
Дивлюсь на світ, немов спросоння,
Не потривожить більш ніщо.
Затягнеться на серці рана.
Та, може, сонце у вікно
Загляне і до мене зрання,
Та не зігріє вже воно.
Були колись у мене крила,
Їх вирвала чужа рука.
І плаче гірко у саду калина,
Бо не воскресне на весні душа.
Нема...
© Copyright: Анжелика 2, 2011
Свидетельство о публикации №111060201210
Свидетельство о публикации №111060201210
Рецензии