***
(Перекладено на українську з О.Блока)
Як день, ясна й незрозуміла,
Вся – яв, і – як обривок сну,
Вона заводить мову зрілу,
І вслід за нею шле весну.
Ось тут присяде й плеще різне.
Мене дражнити – їй зрідні:
Кивне – і таїни, і звісне -
Про вихори в її вогні.
Та я не прислухаюсь строго
В її поривчасті слова,
Слідкую, як росте тривога
В блиску очей і в дрож в плечах.
Коли ж дійде до серця мова,
Духи сп’янять – аж до душі,
І я влюблюся в очі знову
Весняним вітром, як в вірші, -
Холодне виблисне зап’ястя,
І, мові – зась, вона сама
Вже стверджує, що в силі пристрасть
Не варта холоду ума!..
А. Блок. Как день, светла... На украинском языке
© Copyright: Михаил Низовцов, 2011
Свидетельство о публикации №111060102138
Свидетельство о публикации №111060102138
Рецензии