Десь, колись в лугах зелених... ч. 2

ЩОБ РОСЛИ В ДІТЕЙ ОНУКИ...


                Продовження, початок: 
                http://www.stihi.ru/2011/05/26/1608

Щоб росли в дітей онуки –
Cіяв Рід, жав! Меч брав в руки!
На зорі, стрічав в віконцях
Cвітанковий промінь Сонця
І йому Сварог* щоранку
Відкривав небес фіранки.
Не лякали предків роси,
Ні пекучі, злі морози,
Ні вітрів норов примхливий,
Ні житейських буднів зливи.

Був суворий, хижий час –         
Та тримав народ знамена, 
Була й силонька в мечах,               
Й міць в несхилених раменах.*    

Були "браття" зазіхливі,      
Клятви недругів брехливих –
Та народ був не з лякливих...             
Він врубався в чужі кочі,* 
Бив мечем між хижі очі,
І в віках, торував слід –               
Бо був в нього, бог свій – РІД!*
             
Як візьмуть варягів корчі   
Чи орда з мечем йти хоче,
Враз Перун* грізно гуркоче
Й блискавично дає знаки –
Мов, гартуйте акінаки,* 
Гостріть стріли та ножі,
Та мерщій йдіть до межі*......

 31.05.2011р

* - Сварог – прабог, владика всесвіту; 
* - рамена - плечі;      
* - кочі  - стан в кочівників, кочовища;
* - РІД – творець і володар вирію (раю);   
* - Перун – наймогутніший бог вогненною стихії;   
* - акінак – меч;
* - межа – кордони держави;
 
                31.05.2011р

 далі:  http://www.stihi.ru/2011/06/06/273