У нього моє волосся
Й покійник під прілим сподом,
Глухий карбюратор серця
І дивна таємна пристрасть.
А ще - моя Сталіна,
Запахи її стегон,
Терпкість її персів,
Вафельність її шкіри.
Також він має ключ
Від її радянських помешкань
(Наставив купу відбитків
На ліжках і на шафах).
Приходив, мабуть, влітку,
Ґвалтував мою Сталіну,
Не злизував своїх міток,
Брутально свинячив по тіЛУ.
Я хочу йому віддати
Останній відтінок неба
І відпустити з миром,
Забрати мою Сталіну,
Любити її вершково,
Мою мовчазну і тиху,
Мою прекрасну Сталіну,
Виплекану із Сонця.
Сталіно, твоїм плечам
Позаздрить Галатея.
Дозволь мені бути з тобою,
Єдиній і навічно.
Сталiна
© Copyright: Мария Лихошерстова, 2011
Свидетельство о публикации №111060100167
Свидетельство о публикации №111060100167
Рецензии