Про школу

Я знову згадую ту мить,
Коли маленькими зустрілись
І дзвінко так дзвінок дзвенить,
І ми за парти вмить розсілись.
На нас дивились наші мами
Із радістю в очах своїх,
Вони дуже пишались нами,
А дехто й стримать сліз не міг!
Я дуже добре пам’ятаю,
Як перша вчителька вела,
Виховувала нас, я знаю,
Неначе мама нам була.
Роки ішли і було все:
Злети, падіння і кохання.
Не обминуло нас й лихе:
Сварки, бійки, розчарування.
Я пам’ятаю шкільний час:
Ми всі за партами сиділи,
Сміх, жарти не лишали нас,
Ми всі по-справжньому раділи!
Шкільні роки уже промчались,
Ніщо вже їх не поверне...
Та треба з школою прощатись,
Щоб далі рухатись, вперед!
Дитинство тут уже минуло
І шкільні стіни рідні стали...
О, скільки тут усього було!
Я б їх ніколи не лишала!
Та що робити? Це життя...
І треба далі й далі йти...
І піде школа в забуття,
А кожен до його мети.
Я хочу висловить окремо
Подяку щирую свою
Й велику шану, не даремно:
Це – класному керівнику.
П’ять років по життю нас вів,
Життєвої науки вчив,
Він наші витівки терпів
І все ж, людей із нас зробив!
Я не забуду шкільних подруг,
Кого я бачила щодня:
Альону, Інну, Таню, Ольгу
І Дашу не забуду я!
Прийшла пора нам розлучатись
І власний шлях свій будувать,
Але ми будем зустрічатись
І шкільні роки згадувать.
Прощавай, моя рідна школо!
Прощавайте, мої вчителі!
Прощавайте! Дитинство минуло
І все, що стало рідним мені!