Взiрець

Взірець того, як не потрібно,
Взірець роспусти у ночі,
Вчиняю я якось не гідно,
Я лиш слова - за ними втечі!
Хтось скаже "стерво", та не правда,
Сміливість втратила давно,
Собі кажу, все буде завтра,
Який взірець... Одне лайно!
Лякає слово "ні", аж смішно,
Боюся слів твоїх, своїх,
І знов вчиняю якось грішно,
Не з тим, хто у думках моїх!
Не з тим я сплю і прокидаюсь,
Тебе кохаю, з тим живу,
І світові тепер зізнаюсь,
Що проти течеї пливу!
Життя дарує безліч шансів,
А я на місці день-у-день,
Не хочу з некоханим вальсів,
І лірики і тих пісень!
Я - еталон брехні собі,
Я думала, що так і треба,
А правду... я пишу тобі,
Для цього буде мало й неба!
А знаєш, смійся, зрозумію,
Скажи всю правду, не мовчи,
Про це я може тільки й мрію,
Кричи на мене, так, кричи!
Слабка, не можу чути правду,
Чи то не хочу, так і є,
Тобі пробачу навіть зраду,
Бо ти - життя моє! Моє!
Зізнатись страшно, про що мрію,
Про що всі сни мої,
У них тебе я лиш волію,
У них лиш пестощі твої...
Взірець... Дивіться! Сміхота!
Сама собі не скаже правди!
Думок моїх лиш повнота
Віршами ллється завжди!