Жiночнicть

Навіть школяр маленький знає:
Вода всю Землю обіймає,
Вершить лиш їй відомі справи,
Слабкі руйнує переправи,

Низькі під себе заховає,
Міцні бурхливо обтікає,
Любі здолає перешкоди –
Навіть із скельної породи…

Сніги розтали – джерело
З земної рани потекло…
З дійниць небесних ллють дощі,
В струмки зливаються мерщій,

Так з невеликого струмка
Вже народилася ріка.
І ось дзюрчить, шумить, кипить –
Не знає спокою й на мить,

Прагне на простір в синю даль
Прекрасна щедра стихіаль.
Долає відстань в сотні миль,
Ласкава й ніжна лише в штиль.

В один з,єднавши ручаї,
Шукає витоки свої.
Та з волі Божої Руки
Не може бігти навпаки,

Якщо не діє ззовні тиск,
Біжить завжди лиш зверху вниз.
А, може, це тільки здається?
Чому ж вона до Сонця рветься

І шаленіє на вогні? –
Земні окови їй тісні!
Бо знає Всесвіту Безмежність,
Де народилась незалежність
Й до себе вабить протилежність…

О стихіаль, Природи дух, -
Твоя стихія – вічний рух!
То ж розбігайтесь, хто куди,
Бо я відчула тиск… Води…

Та не лякайтесь – світлій силі
Вона слугує в моїм тілі.
Хоч дух мій – щирий однолюб:
Він п,ять стихій єднає в шлюб!

Запам,ятаймо ж назавжди:
Жіночність – пластика води…

23.06.03