Юна поетеса Тетяна Добровольська
Недарма про неї в своєму поетичному творі десятикласниця Світлана Шакало написала:
«Небес хрустальные волокна...»
Кто мог о небе так сказать?
Возможно тот, кто, глядя в окна,
Не сядет тут же стих писать...
Береза мне однажды нашептала,
Что где-то в шуме городском
Живёт моя ровесница Татьяна,
Поэзией, наполнив мир и дом.
Незважаючи на те, що Таня не бачила на власні очі війну, вона пише вірш «Тоня» про юну медсестру, i пише так, ніби насправді сама була в той жахливий час поруч.
Цей вірш Тетяна Добровольська часто читала на агітмайданчиках, спілкуючись з живим слухачем. Особливо на День Перемоги, на День визволення Донбасу. Її слухали ветерани Великої Вітчизняної війни, люди похилого віку i сльози котилися з їхніх очей. На таких зустрічах Таня, як завжди, виступала в парі з Володимиром Овчаренком. Ці два молоді поети доповнювали одне одного i були яскравими представниками районної газети.
Не дивлячись на те, що Таня була зовсім юною i недосвідченою в житті, вона своє творче кредо визначила як зріла людина:
Жизнь людей осмысливаю ёмко,
Воздух пью и горло обжигаю.
И стихи свои пою негромко
О большой любви к родному краю.
«Доброта»
Юлія Бурховецька
Свидетельство о публикации №111053102586