Жартик. Майже реп...:-)
…Вершкові сльози я розмазав по обличчю -
Тополі пухом лізуть в душу через ніс.
Уздовж дороги ескімо їх, на узбіччя,
Немов би Дід Мороз із півночі приніс.
Я вже мов муха у тенетах того пуху,
Чи, може, штангою придавлений качок?
Не знаю, як і пережить таку непруху –
Я вийшов з дому і забув носовичок!
Одна розрада – є про що створити віршик,
Тепер в історію я точно увійду.
Хоч, може буть, не серед кращих, а найгірших,
І то лишень, як під трамвай не попаду…
2011.
Вершковi сльози
© Copyright: Александр Зубрий, 2011
Свидетельство о публикации №111053007175
Свидетельство о публикации №111053007175
Рецензии