Лина Костенко. А жизнь идёт - и вся без корректур

               А жизнь идёт - и вся без корректур.
               И время мчит - не удержать галопа.
               Давно уж нет маркизы Помпадур,
               и мы живём уже после потопа.

Не знаю я, что будет после нас,
как и во что природа облачится
Мчит время и скользит за часом час,
а мы живём, нам надо торопиться

               Творить, оставить память о себе,
               а мы ничто - мы промелькнём как тени,
               чтоб только очи голубых небес
               всегда бы землю видели в цветеньи

Чтоб этот  лес не вымер, словно тур,
и не иссякло слово, как и руды.
Проходит жизнь и вся без корректур -
как ты напишешь, так оно и будет.

               И ты не бойся, что острА строка,
               она - лекарство, было так от века
               Не бойся правды - пусть она горькА,
               не бойся грусти - хоть она как реки.

Людскую душу бойся обмануть -
там если ошибёшься, то навеки.

             *   *   *

Ліна КОСТЕНКО

Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.

Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.

Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.

Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.

Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.

Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.

***

© Ліна Костенко. Всі права застережені.