Пов сть

Чимдуж  вперед,  секунди  на  рахунку,
Пульсує  кров,  несе  адреналін.
Немає  більше  в  хащі  порятунку,
Ніж  рухи  вкрай  знесилених  колін.

А  звір  наздоганяє  хижим  ревом,
Слиною  залиша  зигзагом  слід.
Тікає  по  стежині,  по  деревам,
На  очі  ллє  солоний  жаркий  піт.

Та  він  біжить,  спинитися  –  померти.
Шмагають  на  ходу  товсті  гілки.
Не  зна,  куди  прямує  так  уперто,
Бо  аромат  життя  такий  палкий!

Лиш  горизонт  псувала  клята  прірва,
А  може  то  обставин  добрий  збіг.
Це  прірва,  а  не  звір  життя  відірве,
Зупинить  цей  смертельно  довгий  біг!

Стрибнув…
Розплющив  очі.  Замість  неба
Хижак  оскалом  в  метрі  майорить.
Гілляка  чомсь  росла  не  там,  де  треба,
Так  вдало  опинилася  в  цю  мить!

Внизу  лиш  водоспади  і  каміння,
Вгорі  лютує  звір  і  рветься  ниц.
Надвечір  охолонуло  проміння
І  освітило  ягоди  суниць.

Знесилений,  в  безпеці  та  у  пастці,
З  усмішкою  на  грона  покосив.
Відчувши  волю  й  легкість,  мов  у  казці
Простягши  руку,  ягоди  вкусив.