Впала перша позолота
На покров сумних дерев,
Доросли осінні квіти
До любові королев,
І плоди у дозріванні
Досягли до майбуття –
Стало в світі всього більше,
Лиш поменшало життя.
Не пульсує сік у скронях
Зачарованих беріз,
Йдуть бурхливою ходою
В море ріки, повні сліз.
День спроквола посміхнеться,
Та частіше – невпопад.
Всипле смутку повні жмені
Нам під ноги листопад.
І пройде мороз між нами,
І прилипне до спини,
Як листок до мокрих вікон
Чи сніжинка до стіни.
І впадуть в зимову сплячку
І думки, і почуття...
І не все весна поверне
До прекрасного життя.
Впала перша позолота
© Copyright: Василь Кузан, 2011
Свидетельство о публикации №111052902778
Свидетельство о публикации №111052902778
Рецензии
Приємно, що сподобалось.
Дякую.
І Вам усього найкращого!
Василь Кузан 15.01.2012 00:07 Заявить о нарушении
Дякую.
І Вам усього найкращого!
Василь Кузан 15.01.2012 00:07 Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.