Ось стоїть село, а кругом ліси.
І садки цвітуть дивної краси.
В тім селі колись підростала я.
Тут живе й тепер матінка моя.
А кругом села ще й поля цвітуть.
На городах тут соняхи ростуть.
У своїм селі чую пісню я.
Перегуки в ній з співом солов'я.
Калиновий цвіт дивний навесні,
осінь на поріг, а вона в красі.
Калинонька й сніг у моїм саду
я до них скрізь сум навпростець іду.
А калинонька ронить сльози-кров,
віддає землі всю свою любов.
На дротах сидять ластівки малі
і щебечуть щось радісно мені.
Зачаровано я дивлюсь на них
як годують все діточок своїх.
Лоскотав спориш ноги навесні,
те село завжди бачу я у сні.
***
© Copyright: Любовь Постникова, 2011
Свидетельство о публикации №111052802935
Свидетельство о публикации №111052802935
Рецензии