...Милий хлопчику, спочинь-но, розчешу твої кучері,
поцілунки до вечері – то найкращий ліґумін,
тепла втома невагома, наче хмара чорнобрива,
чорнобривцями колише, тихо-ша, засніть, малі...
Попливемо сном, і човник нас обох візьме на плечі,
гойда-гойда, ластів'ята, заморилися за день…
…і вночі – сплітати сіті з рук, і ніг, і снів вабливих,
ніби рибки срібнопері, ротом на гачок пливти…
Сон його – сріблясті хвилі, сон її – то мушля тиші,
дотули до лона вухо – чуєш, як зітхає Бог?
То чаїними слідами ходить їх любов-сновида,
шкіра місяця волога, океанна кров густа,
довга вервиця слідочків у пісках безчасся ночі,
Не впусти руки вузької,
виведи мене у день….
колискова
© Copyright: Ганна Осадко, 2011
Свидетельство о публикации №111052705807
Свидетельство о публикации №111052705807
Рецензии