Европе перевод с украинского

ЄВРОПІ (Борис Олійник)


Ми  тут жили  ще  до часів  потопу.

Наш  корінь у  земну  вростає вісь.

І  перше, ніж  учити  нас, Європо,

На  себе ліпше  збоку  подивись.


 Ти  нас озвала  хутором  пихато.

Облиш:  твій посміх  нам  не допече,

Бо  ми тоді  вже  побілили  Хату,

Як  ти іще  не  вийшла із  печер.


 Живи  собі, уходжено  і  сито.

Ми  не питаєм  з  усміхом кривим,

Якою  б ти  була  у цьому  світі,

Аби  ми плуг,  і  колесо, і  жито

Не  дарували пращурам  твоїм.


 Ми  ж не  виказуєм,  яку недолю

Тобі  вістило знаками  біди,

Аби  козацький стан  у  Дикім полі

Не  зупинив азійської  орди.


 Живи  собі.

             Ми зі  своїм  уставом

Не  сунемось до  тебе  в монастир.

Але  дозволь і  нам  за отчим  правом

По-своєму  облаштувати двір.


 Так,  ми в  ґешефтах  - і  невмілі,  й сірі.

Ви  ж на  торгах  сягнули верховіть,

Та  навіть вам  шагреневої  шкіри

В  роковий час  усе  ж не  докупить.


 Земні  діла сповна  оплатить  небо.

І  в Судний  День  воздасться всім  ущерть:

І  тим, хто  зрадив  побратимство Ельби,

І  тим, хто  сербів  рокував на  смерть...


 Життя  мина...

             Усі  ми перебудем:

Хто  - при  бандурі,  хто -  при  гамані.

А  що вже  по  собі залишим  людям,

Судити  не тобі,  і  не мені.


 Відкриті  наші предківські  чертоги

Усім, хто має  помисли  незлі.

Прийдіте  з миром!

                Та,  заради Бога,

Не  вчіть нас  жить  на батьківській  землі!


 У  кожного -  свої  герби й  знамена,

Свій  лад і  чин  в державі  й  при столі,

Ми  всяк  своєї долі  ковалі:

Вам  до душі  вертка  синиця в  жмені,

А  нам до  серця  - 

                в  небі журавлі.


 
Такі  ми є.  А  ви такі,  як  є.


 
ЕВРОПЕ (перевод П.Голубкова)
 
Мы жили здесь и до времен потопа.
В земле наш корень, глубоко внутри.
И перед тем, как нас учить, Европа,
Ты на себя получше посмотри.
 
Ты назвала нас хутором когда-то.
Оставь насмешки на такой манер:
Ведь когда мы уже белили хаты,
Ты не успела еще выйти из пещер.
 
Живи себе, ухожено и сыто.
Не спросим мы с улыбкою кривой,
Где б ты была, когда б и наше жито,
И плуг, и колесо, само собой,
Не подарил когда-то предок мой?

 Не упрекнем, какую злую долю
Тебе сулили вестники беды,
Когда бы наш казак на Диком поле
Той, азиатской, не сдержал орды.

 Живи себе.
             Мы со своим уставом
Не лезем в твой, Европа, монастырь.
Но уж позволь и нам с отцовским правом
По-своему наш обустроить мир.
 
Да, мы в гешефтах – серые, похоже.
Вы ж на торгах - достигли всех вершин,
Но даже вам шагреневой той кожи
Не докупить в час роковых причин.
 
Дела земные вам оплатит небо.
И в Судный День воздастся всем, поверь:
И тем, кто предал побратимство Эльбы,
И тем, кто сербов обрекал на смерть...
 
А жизнь идет...
             Мы все не вечны будем:
Кто - при бандуре, и кто – при мошне.
А что после себя оставим людям,
Судить не стоит ни тебе, ни мне.

Открыты наших пращуров чертоги
Для всех людей, чьи помыслы не злы.
Придите с миром!
                Только, ради Бога,
Жить не учите нас в краю родной земли!
 
У каждого - свой герб и своё знамя,
Свой лад и строй - в стране и за столом,
Своей судьбы мы стали кузнецами:
Вам по душе - в руке синица, между нами,
Нам ближе к сердцу – небо с журавлем.
 
Такие мы. А вы - как есть, такие.