Сонця повітряна кулька легенька,
Вогнисто-рожева за обрій сплива,
День слідом майнув, як хлопчисько маленький,
Що нитку від неї тримає – дива!
Тут ніч надійшла і усілась на троні
В наметі, де сяють блискітки-зірки,
І звично розкривши чаклунські долоні,
Шепоче у простір легенди й казки.
І вітер співає пісні колискові,
В них чути трембіти весни,
Натомлений люд порина в загадкові
Цілющі замріяні сни,
Де мудрої ночі рук лагідний дотик
Здуває думок заметіль,
Знімає з душі всі тривоги й турботи,
І втому, і смуток, і біль.
Над обрієм знову рожева заграва,
Задмухала ніч всі зірки,
Втікає чаклунка бліденька і млява –
Сценарій цей діє віки.
З,являється Сонця світило величне –
Для праці це царствений знак.
День знову роботу виконує звичну –
Меткий ясноокий юнак…
29.01.08
Коло
© Copyright: Любовь Берегиня, 2011
Свидетельство о публикации №111052702452
Свидетельство о публикации №111052702452
Рецензии
