Ганна Осадко. Эй, мотылёк Жуан, ты не боишься?

      
     Он победил и Церковь и Командора
     и ярмарочную толпу
     которая призывала
     кого-то спалить?
     ................

     Нет, милый Жуан,
     ты не победил,
     потому, что это не бой,
     не шальной порыв, не охотничий пыл -
     достать, поймать, покорить
     в клетку слов и взглядов девицу,
     доверчивого птенца, который не знает плена
     слаще любви...

  ...в птичнике было их много,
     ты был ловцом очень удачливым, Жуан...

     Ты отпускал тех, что тебе надоели,
     других обменял на андалузские вИна,
     а те умерли от горя, ибо ты их оставил
     без воды твоих чувственных поцелуев...

  ...я - не такая.
     Я с тобою на равных.
     Кровь чернА в моём теле и существует жажда
     всего и сразу, и страх мне неведом.
     Такую тебе не добыть -
     я не жертва,Жуан.

     Я уверена в силе
     и в твоей и моей.
     Ты видишь - я не бегу,
     а сама иду, куда захочу,
     чтобы на самой высокой горе - вон там, ты видишь?
     властвовать только на равных...

  ...ну, мотылёк Жуан, ты не боишься?

  ...и отложив манускрипт аквитанский
     посмотрела на море за окном,
     как лодочка - то отплывёт, то вернётся
     к скалистому берегу
     и улыбка
     на дЕвичьих губах замерцала.

             *   *   *


     Ганна Осадко
Він переміг  Господаря, і Церкву,
і ярмарковий натовп, що волав
когось спалити?
..............

…Ні, Жуане милий, 
не переміг,
бо це - не бойовище,
не герць шалений, не мисливський шал –
дістати, упокорити, зловити
у  клітку слів і поглядів  дівицю,
довірливе пташа, яке не знає
полону, що солодший за любов...

…багато їх було у пташникові,
бо ти ловець удатливий, Жуане...

Тих відпустив, коли тобі набридли,
тих обміняв  на вина андалузькі,
а  ті сконали з горя,  як лишив
їх без води своїх цілунків чулих…

… я - не така.
Бо я з  тобою - рівна.
Бо чорна кров у тілі, бо жадоба
всього і зараз, і страху немає.
Таку ти не вполюєш, 
бо не жертва
вона, Жуане.

Адже певна сили: 
своєї і твоєї.
Не тікає,
а йде сама, куди вона захоче,
щоб на горі найвищій – онде, бачиш? -
владарювати тільки з рівним їй…

…метелику Жуане, не боїшся?

…аквітанійський  манускрипт відклала,
дивилася на море за вікном,
як човник – то приплине, то відплине
від берега скелястого…
і усміх
її дівоцький на вустах бринів…


© Copyright: Ганна Осадко, 2011
Свидетельство о публикации №11102185630