Старенька хата
Покинули, як недбайливі діти,
Тебе з Покрови аж до Проводів.
Зустрінемось, коли весна чи літо,
Додолу скине кожухи з дідів.
А зараз вишні скрипнуть біля тебе
І обіпруться на старенький хлів.
Ти комином зачепиш сиве небо
Та дощиком лякатимеш котів.
Старенька хата – матінко ласкава,
Яка була ти щедра на тепло.
Тепер холодна…(от така то справа)
Неначе й літа зроду не було.
Та я спішу до тебе…Я приїду…
Затопим піч, зігріємось…Лишень,
Ні баби не застану, а ні діда
А тільки скрип, то плач старих вишень…
30.11.2010р.
Свидетельство о публикации №111052608691