Десь, колись в лугах зелених
Між кудлатих пралісів
Застовпив межу поселень
Мій народ з давніх часів.
А за ним, в красу ту вічну
В майбуття нових віків
Ішли Боги та містичні
Напівбоги-відьмаки.
Йшли, бо був наш Рід як скеля
І коли повзла в край хіть
Він вступав в двобій пекельний
Із навалою страхіть.
З ним, до бою з духом мани
На шляхах земних доріг
Йшли і Боги-талісмани –
Роду святий оберіг.
Після, кинув оком в вічність
В Потойбіччя, в тьму біди,
Довго линув спів трагічний
В день судомний – "на діди"*.
Та, склав шану заповітам
Й тим, хто йшов до небуття
Змучившись нудити світом
Знов наш Рід любив Буття....
26.05.11р
прим: * - "на діди" - поминальні дні на Чернігівщині
продовження: http://www.stihi.ru/2011/06/01/195
Десь, колись в лугах зелених... ч. 1
© Copyright: Дмитро Степ, 2011
Свидетельство о публикации №111052601608
Свидетельство о публикации №111052601608
Рецензии
Доброго дня! Чудовий вірш неймовірної сили...З захватом і повагою, Ваша шанувальниця:-)
Русалка Лая 05.11.2011 10:37 • Заявить о нарушении
Русалка Лая 05.11.2011 10:37 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.