Згадай на Драгобрат...
Як наміри свої сердито посилав,
Денис там ледь живий непевно шкутильгав,
Та Близниця була, і місяць тішив очі.
Дощу ажурний плащ і Петрос вечоровий,
Крутоберегий схил – малиново-густий,
Урочистість смерек, цвіт полонин рясний,
І в гривах табуну – заплуталися дзвони.
Пориви вітру на стежинах Чорногір‘я,
Про кисляку ковток – непогамовна мрія,
І дзбан із молоком – духмяний і п‘янкий,
Іскристий подих вечорових ватр,
І воду Довбуша, і корінь золотий,
І невловимий слід – по бескидах Карпат.
1996
Свидетельство о публикации №111052502746
Дякую!
Чомусь не дуже полюбляю використовувати зноски на щось своє, але ж проситься саме, бо про ті самі, неймовірно дорогі серцю місця, моя простенька проза. Світлі-світлі згадки...
http://www.stihi.ru/2011/02/06/2565
Валентина Чайковская 22.11.2011 09:10 Заявить о нарушении
ніби знову опинилася в Карпатах...
Хоча сьогодні засмучена, бо в неділю гуляли по Голосієву, там такі собі гірки і відчуття, що ніби кізочка геть не було...
Надя Чорноморець 22.11.2011 16:28 Заявить о нарушении