Я вибачаюся, що від моїх віршів
не пахне більше м'ятою,
Загорнуту у солодко-ванільну цноту
безтурботного буття,
Що під волошковим вічно
мирним небом...
Я вибачаюся. Та небо те розчавила важкість
цього іржавого життя.
Я вибачаюся, що точене і спритне,
наче жало, слово
Зубами боляче в`їдається у незіпсовану
новинами вечірніми душу.
Я вибачаюся. Бо й далі не співатиму
щасливої колискової,
Доки не вип`є сонце останні краплі крові
з віконної мушлі.
Я вибачаюся
© Copyright: Лунич Мирра, 2011
Свидетельство о публикации №111052308646
Свидетельство о публикации №111052308646
Рецензии