Сiтi...

Вже не часто я сайтом мандрую
Серед безлічі вірту думок,
Та от іноді подих тамує –
Від безглуздя впадаєш у шок.

Зрозуміти самотність, образи,
Можна і співчуття віднайти,
Та найбільше помітно відразу
Коли дурістю йдуть до мети.

Гарний нік та приємна розмова...
Трохи смайликів – все! Вже твоя!
Злет в ілюзіях знову і знову
Аж допоки не гримне земля.

І тоді: ти поганий! Навмисне
Так словами кохання грішив,
Ревнував і на зустрічі тиснув
День у день… ще й у гості спішив.

Потім – сльози у віршах, замітки,
Знову смайли… так в’їдлі слова...
Почитаєш і робиться гидко –
Де ж людино твоя голова?

Не посудина - в неї лиш їсти!
Спить реальність у сітях із схем.
Тож не варто мабуть туди лізти
Коли й так вистачає проблем.

Якщо згодом одні нарікання
На нещирість. Свята простота!?
Почуття неповаги останнє
Не збудує між прірви моста...

Різні мрії… та хто ж їх не має?
Тільки розуму прагни в зірок –
Ідеальних мужчин не буває,
Як нема й ідеальних жінок.

Не твоє, то й не варто благати,
Невідомих чекаючи змін...
Від життя залишаються лати
Доки вчасно не встанеш з колін.

20/04/11