Сновид ння

Я бачив маму. Молода, вродлива.
Вона всміхалась, та в очах сумна.
Волосся сивиною посріблило.
І я подумав: - Це вона, чи не вона?

Спитала мама: - Що сумуєш, сину?
Скажи мені, що душу бередить?
Який тягар твою згинає спину?
Чи може тяжко в світі стало жить?

- Ох, люба нене, мамо моя мила!
Вже Вас нема, без Вас я сирота.
Збороти тугу в серці вже не сила,
І сум в душі без Вас і пустота.

Свою вину я перед Вами знаю,
Та вже пробачення просить нема в кого.
Тому свій гріх в душі носити маю.
Молюся Богу, щоб простив його.

-Відкинь свій сум, синочку,не карайся.
Життя коротке, марно не сумуй.
В своїх гріхах ти Богові признайся,
Його прощення й доброту цінуй.

Багато мук і лиха я зазнала,
Бо так жіття складалося моє
Близьких і рідних вдосталь поховала,
Та Богу дякувати - сили нам дає.

За вас синочків я переживала,
І, як могла, виховувала вас.
З слйозами на очах вас сповивала,
Бо було тяжко і лихий був час.

Лягала спати, з вами говорила;
Вставала вранці, думала про вас;
За вас благала Бога і просила;
Ночами часто плакала не раз.

Ви полетіли в світ за теплим сонцем -
Не встигла я натішитись завчас.
І билась я, як пташка у віконце -
Молила в Бога радості для вас.

Живи, мій сину,поки маєш сили;
Роби добро і сторонися зла.
В тяжку годину я тебе носила;
З сумною піснею на світ цей привела.

Мене згадаєш, буду тому рада.
Не квап свій час, близьких своїх шануй.
Моя це щира материнська рада.
Радій життю і більше не сумуй.-

І мама знову сумно посміхнулась.
І,мов в туман, тихенько так пішла.
І я прокинувся, бо ліжко похитнулось.
Подумав:- Дивно! Мама це була?
         Апрель 2011 год.