Усього бувало

Було літо, була спека,
Зимою був холод.
Було їжі у достатку,
А бував і голод.

Було, купимо хлібину
Вчотирьох в колі сім'ї.
Мати скаже, ледь не плача:
«Ви, ріднесенькі мої.

Не завжди так скрутно буде
Як тепер. Краще буде.»
Посміхнеться, пожартує –
Геть печаль і сум піде.

А іще я пам’ятаю,
Татко мамку бив в лице.
Бивмене і бв сестричку,
Згадую буває це.

Згадую – ходив до школи,
Та учитись не хотів.
Свою думку і ціль мав, та
Добивався аж потів.

Добивався усього сам,
Та підтримки все ж бажав.
Старших мав собі друзяків,
Їх за силу поважав.

Усього було в достатку.
Одяг, їжа, все було.
Я ж хотів уваги, слави,
Знало щоб усе село.

Так не вийшло, підірвався,
Бо наскочив на скачок.
Підкосилась моя слава,
Й похилилась на бочок.

В слід плювали, обзивали,
Бо калікою був я.
Починав тонути в п’янці,
Плакала  сім’я моя.

Наробив собі я лиха.
Ближнім горя наробив.
Бо душа моя боліла,
От тому йгорілку пив.

Від горілки – піна з рота,
Перекусив язика.
Отямився у дур домі,
Відвезла туди «швидка».

Горів би мабуть у пеклі,
Якби й далі було так.
Якби не зустрів Ісуса,
Якби я нестав простак.

Наступила мені осінь,
З Господом – усі плоди.
Коли ти мені не віриш,
Подивися сам прийди.

Не лиша Ісус нужденних,
Бог по милості дає.
Хочу вас я запитати –
В серці місце Богу є?
*****