Справжн й зоопарк

Ніжна киця білолиця
Лапкою вмивається.
Чи чиста мордочка, умита
Сонцю посмыхається.

Наша киця білолиця
Завжди личко миє.
Чисті в неї лапки й пузо,
Чисті спина й шия.

 На лугу стоъть корова,
Дуже вже вона здорова.
Мукає корова: «Му-у!»
молока, каже, кому?

Олі, Толі та Миколы,
Маші, Паші та Наташі.
Щоб росли вони здорові,
З молоком наварим каші.

Їдять кашу з молоком,
Хліб та сало з часником.
Дякують корові,
На лугу здорові.

Стриб, стриб, стриб,стриба горобчик,
Він немов маленький хлопчик.
Я зернятко дав йому.
Запитаєте: «Чому?»

Їсти хоче горобець,
І якщо ти, молодець,
Візьмеш крихти та сальця,
Й нагодуєш горобця.

Біжить коник «Цок, цок, цок»
По дорозі копиток.
–«І-го-го» коник сказав,
Мене із собою взяв.

Я на коника сідаю,
Скрізь по вулицях скакаю.
Високо стрибає коник,
Бо він – коник, а не слоник.

Далі слон здоровий став,
В гору хобота підняв.
Хобот назад повертає,
Та на спину воду лляє.

Довга та красива шия,
Бо жирафа шию миє.
Як голову підіймає –
Носом небо доставає,

А на дибки як стає,
То й до зорів дістає.

Ось маленький їжачок,
  Повна спина голочок.
Наколов на голки гриб,
Гриб йому немов прилип.

Доця мамина й синок,
Не вилазьте на тинок.
Упадете з тину,
 Їжаку на спину.

Їжачок колючий,
Уколить болюче.

Рибка плаває по дну,
Зараз я її знайду.
Рибка буде плакати,
Бо не уміє балакати.

Рибка плаче, не кричить,
Не балакає, мовчить.

Черепаха ледве лізе,
Бо тяжка її валіза.
Усе тягне із собою,
На плечах і хату свою.

Лежа, крокодил кричить,
У животі його бурчить.
Він ковтав усяку
бридку, брудну каку.

Каже: «Болить», крокодил.
Каже: «Нема більше сил.
Не буду усіляку
Ковтати бридку каку.»

Песик гавка та гарчить,
У нічку темну не мовчить.
Злодія кусає,
За ногу хапає.

Сидить у буді песик «Бім»,
Наш охороняє дім.

«Ко-ко-ко. Кукаріку!»
Кричить півник у ставку:
«Я поліз у воду,
Не знаючи броду.»

Вилізти допоможіть,
Моє пір’я обсушіть.
Я іще вам знадоблюсь,
Як гарненько обсушусь.

Вранці я не позіхаю,
«Кукуріку» вам співаю.
Кукуріку – день настав,
Хто із ліжка ще не встав.

Знесла курочка яйце,
Наче сонячне лице.
Округле, жовтеньке.
З’їм яйце добреньке.

Качка «Кря-кря» робить,
У воді рибу ловить.
Плещеться, пірнає,
Сухою вилізає.

Квочка і курчатка,
Курочки-малятка
Зернятки дзьобають,
До мами утікають.

У болоті – бегемот.
Величезний в нього рот.
Проковтне і параход
Наш пузатий бегемот.

Хто мены підкаже –
Чорний птах, як сажа.
Чорний хвіст, чорне крило,
Мов би в сажы помело?

Чорні ворони літають,
На паркан до нас сідають.

«Ме-е-е!» Стриба по двору,
Із гори у низ і в гору.
З діжки на колоду,
З колоди у воду.

Бородатий цап, рогатий,
По двору біжить завзятий.
Забокати рогом може.
Ну, хто його переможе?

Гей! Маленький карапуз,
Подивись но – чорногуз.
Змайстрував собі кубло,
Його бачить все село.

На одній нозі в кублі
Став, ще й діточки малі.
Він їм їжу добуває,
Прямо в дзьобики вкладає.

Кенгуру швидко стрибає,
Рюкзака на пузі має.
В рюкзаку – його дитятко,
Маленьке кенгуренятко.

А у мойого друга
Є птиця – папуга.
На плечі в нього сидить,
Людським словом говорить.

Папуга – чудова,
Птиця кольорова.

Птиця дятел «Тук-тук-тук.»
Сів на дереві на сук.
Дзьобом вибиває,
Шкідників з’їдає.

Ось, маленька птичка,
Зовуть її – синичка.
Жовті груди має,
В зимку прилітає.

В мене із вікна в дворі,
У низу і у горы
Звірі, птиці, риби так –
Ніби справжній зоопарк.
*****