Iз життя актора одного...

Кілька  хвилин 
 І  відкриваєтся  завіса
 Вийдеш  на  сцену  ти  один
 І  сотні  тисяч    очей  людских
 Застинуть  в  погляді  сумнім

 Упевнений  голос
 Коліна  вже  не  тремтять
 А  час  безжалісно  втікає
 І  хотілось  благать
 Але  відлік  триває

 Кілька  хвилин
 Для  тебе  це,  як  вічність
 Ти  все  життя  несеш
 В  ролі  що  зараз  граєш
 Всю  ту  любов  і  ніжність

 Ти  актор  театру  свого!
 Який,  там  глибоко  в  душі  ховаєш
 Ти  вигадав  собі  амплуа
 І  навряд  щось  може  зміниться
 Переконливо  ти  граєш...

 Ти  не  смієш  лукавити  з  людьми!
 Ти  твориш  так  як  є
 Хоча  насправді  ти  інший!
 Та  промова  твоя
 Не  видає  це  за  дійсність!

 Плачеш,  смієшся
 Тремтиш,  кричиш
 Ненавидиш,  радієш...
 І  хтось  подумає-
 Так,  це  я..!  це  ж  про  мене!

 І  серце  в  тебе  стине
 Сльози  на  очах...
 Оваціями  зал  радіє
 І  в  ногах  твоїх
 Лежать  мільйони  квіт...

 Вистава  скінчилась
 Спустів  зал
 Завіса  закрита
 А  ти  ще  так  багато
 Сказати  мав...

 Ці  сотні  тисяч  очей  людских
 На  віки  вірними  остануться
 І  не  здогадається  ніхто
 Що  ти  інший,  не  такий
 Але  життя  твоє  пустим  лишається!

 І  ти  ридаєш...
 В  дзеркалі  змиваючи  грим
 І  що  разу  звертаєш
 Де  не  чикають-
 В  пустий,  холодний  дім...