На полонині трава зеленіє,
Наливається соком вона.
До смереки приходь, як стемніє,
Я чекаю моя чарівна.
Покохав і не можу без тебе.
На стежину дивлюсь без кінця.
Хтось іде, але це не до мене…
І не чути твого тут слівця.
Бо, коли ти говориш зі мною
У ту мить забуваю про всіх.
І милуюся тільки тобою,
Ти прости мене, Боже, за гріх!
Над смереками зорі звисають
І бурхливо шумить водограй.
У смереки коханих чекають,
Полонина для них – земний рай!
Полонина
© Copyright: Борис Мохонько, 2011
Свидетельство о публикации №111051903724
Свидетельство о публикации №111051903724
Рецензии