Дзвiн спогадiв

Невже...в  останнє
 Вiдзвенiв  у  вухах,в  серцi
 I  канув  десь  на  дно
 Дзвiн...
 Тепер  дзвiн  спогадiв.
 I  намисто  зiбране  вже
 Всiх  формул
                Теорем
                Параграфiв...

 А  далi..?!
 Далi  шлях
 Зле  довгий  i  широкий
 Тепер  аж  у  перед
 В  очах  несучи  вогонь
 Що  запалав
 Коли  тримався  маминої  руки
 Iще  таким  малим
 Вiдтяв  ти  душу...
 I  на  порiг  поклав,
 Поклав  Храму  знань
 Натомiсть  дзвiн  той  спогадiв
 З  собою  на  вiки  ти  забрав...


Рецензии