Щось мiж нами було...

Щось між нами було... Ні розмови, ні дії
Тільки відблиск вогню впав у тишу зіниць,
Тільки краплі хвилин, мов сполохані мрії,
Диким криком прощань полетіли з дзвіниць.

Із матерій тонких, манускриптів таємних
Щось межу перейшло й раптом зникло кудись,
Ніби вітер весни на вітрилах зелених,
Ніби погляд зорі, що згоріла колись.

Щось химерно – п’янке, щось до болю реальне:
Ейфорія сердець, унісонне тепло...
Едельвейс почуттів, що на скелях не в’яне
І співає весні: „Щось між нами було.”

Щось між нами було, та втекло від означень,
Потекло в глибину, проповзло поміж слів...
Лиш у храмі грудей хтось окрилено плаче,
Тінь неясних тривог крає лінію брів.


Переклад:

Невесомая Пыль

Что же было у нас...

Что же было у нас... Ни поступков, ни слов,
 Только отблеск огня в тишину пал зрачков,
 И песчинки минут, что вспугнули мечты,
 С колоколен прощаньем летят с высоты.

 Из прозрачных материй, манускриптовых тайн
 Появилось и снова исчезло во мгле,
 Будто парус зеленый на весенних ветрах,
 Будто свет от звезды, что исчез на земле.

 Нереально пьянящие и до боли земные:
 Двух сердец эйфория и тепла унисон....
 Эдельвейсами чувств, что на скалах живые,
 Словно песня весне: "О былом, о былом."

 То, что было у нас, все ушло, не иначе,
 Утекло в глубину, между слов как ручей ...
 Только где-то душа окрыленная плачет
 Тенью мелких тревог в крае тонких бровей.