Про увагу до ближнього...

Про увагу до ближнього та віддачу у почуттях

Не кажи мені бути сильною.
Такої в мені вдосталь.
Не прикріплюй до себе розумом,
Так рідко заходячи в гості.
Не навчай мовчати зблідніло,
Залишаючи поза увагою.
Так багато с тобою хотілося,
Та частіше спілкуюся з мамою.
І чому мої нові тексти
Без варіантів в твій бік напрямлені?
І чому не сумуючи сонячно,
В мої сни ти щоночі залазиш?
Не хотілось крапок над Ї’шками.
Не хотілось якогось обрамлення.
Та хотілося бути книжкою
На твоєму столі лежати,
Щоб у мене чорнилом щовечора
Щосекунди вливав себе з мріями,
Болями, крайностями, образами,
Щоб без слів попередніх вірила.
Та тобі серед мрій не цікаво,
Не цікаво тобі серед мене.
Ти щасливий своїми бажаннями.
Зі своїми я в іншому вимірі.
І чому ж коли поряд так лагідно,
На відстані наче чужі ми.
Я набридла собі з доріканнями
Про увагу свою до інших.
Бо коли немає віддачі
Її не шукають насильно.