Сама... Німа... Одна вовчиця дика.
Зацькована, на себе вже не схожа.
Знесилена чужим холодним криком
А може їй потрібні люди? Може...
Яка вона? Не знає навіть тиша,
Що їй болить? Чому ночами плаче?
Хоч і не вірить, та в смс напише,
Що все життя то наче казка. Наче...
Так тихо й сумно йде по темних сходах,
Безлику вічність змінюють моменти.
Знайомий вітер... І тамує подих...
"зв'язок відсутній з вашим абонентом"...
Заплакати за втраченим коханням
І вкотре сподіватись темній ночі.
Ти повернись... Хоча би за прощанням...
Хоча б на мить... А в тім... Роби, як хочеш...
Зацькована вовчиця...
© Copyright: Аника Рофт, 2011
Свидетельство о публикации №111051709793
Свидетельство о публикации №111051709793
Рецензии