Нелюд

               

     Вуйка Йвана всі знали як відлюдькуватого, дивакуватого чолов’ягу невизначеного віку, бо таким – з небритою щетиною, зсутуленим, похмурим – пам’ятали його завжди.  Ніби й поганого нічого нікому не зробив, але й доброго чого люди сказати про нього не наважувалися. А молоді матері на вулиці тихенько ним діток лякали. Та що іноді не ляпне заклопотана матуся, щоб малого неслуха приструнити.
     Мало хто міг згадати, що покинула колись молодого Йвана дівчина перед самісіньким весіллям. Дуже кохав її хлопець, то й замкнувся в собі. Жив один в старенькій хаті, обробляв невеличкі грядки, та ще часто винаймали його в селі до різної роботи, бо працював завзято, горівки майже не пив, а за роботу брав що дадуть. З цього багато газдів навіть користало, але Бог їм суддя.
     Весна в цьому році рання та тепла. Все порозцвітало, всі спішать на городах поратися.
     І вуйко Йван свою грядку копає. А майських жуків цього року – видимо-невидимо. Вуйко Йван копає помаленьку, щоб бува якого не зачепити, а як знайде, бере в долоню, диханням зігріває, а хрущ починає так кумедно лапками ворушити. Радісно вуйкові Йванові, - ніби це він життя у них вдихає, - аж усміхається старий, але усміх десь там, глибоко в душі, бо давно вже свої почуття на люди не показує, - хіба ж можна їм довіряти...
     Ідуть дві сусідки дорогою та помічають за парканом вуйка на грядці.
     - Боже помагай, Йва! – привітним голосом каже одна, але той так зосередився на черговому хрущеві, що не почув, сердешний.
     - Міг би й відповісти, нелюд, - їдко зауважує інша, і жінки проходять.
     А вуйко Йван вже дочекався, доки жук крила розправив, щоб підкинути його через дорогу в розкішний вишневий садок. Але цей чомусь не долетів, а впав на самісіньку дорогу. А тут машина під’їзджає... Кинувся вуйко Йван за паркан та вхопив хруща зперед самих коліс.
     Сусід з жінкою, що в машині їхали, сидять ні живі ні мертві, - щастя, що чоловік тормознути встиг, він і отямився перший:
     - Чи ви геть здуріли, вуйку Йване?!
     А той стоїть понурий, погляд вбік відводить, щось в кулаці стискає.
     Водій рушив з нервів та й каже до жінки:
     - Був би’м ще й в тюрмі поз-за йкогось нелюда сидів...