ПТАШЕНЯТА
Дві пташки гамірні знов прилетіли
Й, щебечучи одна наперед одну, залетіли
В мої обійми й наче оповили
Крильцями-руцями. Аж струни затремтіли
В людському серці... й ніжність розстелили
По всій душі. В усе єство, в усі можливі жили
Вони цілунком рай свій розділили
Зі мною грішним... Звідки в них ті сили,
У тих очах-черешеньках грайливих,
Таких відвертих, чистих і щасливих,
В яких втопаєш й що розворушили
Тебе до дна. І все заполонили
Добром первинним... Що й думки зомліли
І лише тішаться. А потім зрозуміли,
Що пташенята їх вже геть заворожили,
А в сенс всього - кохання оселили,
І в серці моєму давно гніздечко звили.
Павло Гай-Нижник
16 травня 2010 р.
Пташенята
© Copyright: Павло Гай-Нижник, 2011
Свидетельство о публикации №111051601480
Свидетельство о публикации №111051601480
Рецензии
