Білі крила яблунь туляться до скроні
Запахом медвяним, подихом тепла.
Плаче квітень садом. Білим простирадлом
Мить зловити хоче, аби не втекла.
Ще весна минула так не відчувала
Щемко, аж до болю, безбережжя мрій.
Рій думок високих селиться в тополях,
А краса сакральна – у душі твоїй.
Голосом ілюзій повниться майбутнє,
«Бути чи не бути?» – відійшло у ніч.
Нічия в театрі, що життям озветься
У цитаті вічній, та не в тому річ.
Просто ти наснилась нині на пероні.
У вагоні білім їхав я на Січ…
Бiлi крила яблунь туляться до скронi
© Copyright: Василь Кузан, 2011
Свидетельство о публикации №111051506677
Свидетельство о публикации №111051506677
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
