Здивований?..
Давно забуте, дивовижне світло?
А це зоря вечірня знову сяє –
В очах щасливих жінки,
що кохає…
Слова освідчення у скронях б’ються,
А по щоках гарячих тихо ллються,
Як літній дощ, що землю напуває,–
Щасливі сльози жінки,
що кохає…
В її обіймах осінь вітром лине,
А поцілунки – з присмаком полину,
І полум’ям шаленим опаляє
Гарячий шепіт жінки,
що кохає...
Її полюбиш – заздритимуть люди;
Не зможеш – спокою тобі не буде, –
Бо в світі сили більшої немає,
Ніж сила серця жінки,
що кохає...
(Репродукція картини О.Борисової "Сльоза" - з Ін-ту)
Свидетельство о публикации №111051503626
Ні, все ж таки жінки більш поетичні створіння, ніж ми неголені…
в який вже раз знімаю капелюха!
Игорь Белый 3 09.11.2011 21:53 Заявить о нарушении
Знаєте, Ігоре, Ваші відгуки такі неформальні, щирі й привітні,що навіть настрій змінюється! ДЯКУЮ!!!!!
Ирина Колтуцкая 10.11.2011 18:33 Заявить о нарушении