Пробач, моя осiнь, я тебе не кохаю

Привіт,осінь.Давно не бачились,так?
Знаєш,я навіть не сумувала.
Із-за тебе душа неначе вітряк.
Я ще в кінці літа твій дух відчувала.

Привіт,мої голі й хворі коліна,
Тремтячі від холоду і від дощу.
З приходом твоїм - я неначе поліно.
З думок своїх літо не відпущу.

Привіт,теплий шарф і тепліше пальто.
заливаюся чаєм  на підвіконні.
Прийшла пора року,щоб грітись в метро,
Вступати в калюжі холодні,бездонні.

Заплющивши очі я вітер чіпаю,
Вагаюсь сказать своє щире зізнання:
Пробач,моя осінь,я тебе не кохаю
Й тебе я не хочу,в мене інші бажання.

Знайди якусь іншу щоб тебе полюбила,
Гуляла дощами чи листя збирала,
Шоб ця чергова тебе словом не вбила,
Вогненну й гарячу тебе цінувала.

Ну,а я піду далі,свою весну шукати,
Може спробую стати її черговою.
Ти й не намагайся мене затримати.
Пробач,я ніколи не буду з тобою.

Я,все ж таки,хочу знайти свій наркотик,
Пустити по венам весняне тепло,
Відчути на серці душі її дотик,
Відкритим залишить його,мов вікно.