Як гарно все, коли заплющиш очі…
Не видно люду на життя ріллі,
якого сатана немов зурочив –
він збайдужів до рідної землі.
Земля ж, як вже давно усім відомо, –
жива істота світу космодій,
тому бажає, щоб у неї вдома
жило братерство розуму й надій.
Отож, гасаєм по земній орбіті,
провалля ж наше видно вже здаля –
ми остаточно зараз не убиті,
бо терпить нас ще матінка-земля…
Отак лежиш і думаєш щоночі,
спання і неспання мов на межі.
Несила знов розплющувати очі
з гіркотою і острахом в душі.
Коли заплющиш очi...
© Copyright: Юрий Ош, 2011
Свидетельство о публикации №111051308848
Свидетельство о публикации №111051308848
Рецензии